Творчий проект:

 «Лялька мотанка -народна іграшка»      

(5 клас)          

Актуальність теми: Обрана тема цікава тому, що лялька – це одна з найдавніших нардних іграшок, яка, сьогодні стає дедалі популярнішим сувеніром і видом рукоділля. Здавна у кожній родині вона виконувала роль оберега. Вважали, що лялька є посередником між тими, хто живе зараз, та минулими і прийдешніми поколіннями.
За відсутності в давнину технологій збереження великих обсягів інформації безцінним джерелом знань про культуру народу є фольклор. Лялька-мотанка є одним з найцікавіших фольклорних напрямів і найдоступніший дітям  твір мистецтва. Ляльки-мотанки дають змогу не загубити прадавню лялькову культуру нашої землі та залишити її для майбутніх поколінь.  У наш час на прилавках магазинів можна побачити багато гарних іграшок. Але вони зроблені на фабриці і не несуть тепла душі їхніх творців. Тому ми вважаємо, що в 21 столітті діти знову повинні бачити не тільки іграшки виготовлені машинами, але і своїми руками..

Мета проекту:  Навчитися виготовляти  народну ляльку, відкрити можливість використання таких виробів  для ігор і подарунків, розвивати інтерес до теми проекту серед ровесників

Завдання проекту:

1. Ознайомитися з   історією виникнення народної ляльки.

 2. Вивчити та застосувати на практиці технології виготовлення різних видів ляльок.
3. Виготовити сувенірну ляльку мотанку  в національному строї.

4.Організувати і провести заходи, спрямовані на  популяризацію ляльки-мотанки : провести майстер класи, виставки виготовлених ляльок, розмістити презентації на сайтах в інтернеті.

Етапи роботи:
I етап - підготовчий: визначення напрямків роботи, вивчення і оцінка різних видів джерел інформації для проекту;
II етап - дослідницький: пошук накопичення і систематизація інформації про українську ляльку-мотанку, усвідомлення її місця в культурі нашого народу ;
III етап - творчий: вивчення і виготовлення різних видів ляльок;

IV етап – виставка ляльок і захист проекту;
Прогнозовані результати.

• Освоєння технології виготовлення  українських народних ляльок різних видів 
• Створення методичних матеріалів по технології виготовлення ляльок (ескізів, інструкційних карт, відеоуроків).
• Виготовлення ляльки-мотанки в українському строї .
• Проведення презентації ляльок

  Хід проектування.

1. Організаційно-підготовчий етап.

1.1 План виконання проекту

• Обґрунтування проблеми, формулювання теми проекту.
• Визначення обсягу знань і вмінь, необхідних для виконання задуманого виробу.
• Узгодження з батьками передбачуваних ви­трат на виготовлення виробу.
• Пошук, обробка й аналіз потрібної інформації.
• Оформлення відповідних документів (ескіз, опис, креслення).
• Добір інструментів і матеріалів.
• Виготовлення задуманого виробу.
• Оформлення пояснювальної записки.
• Захист проекту.

1.2 Обґрунтування вибору теми проекту.

Вивчення теми дозволить з'ясувати, коли з'явилися традиційні народні ляльки, які ляльки були в нашого народу, яке призначення мала кожна лялька.

 Основне завдання: вивчити технологію виготовлення традиційної української ляльки-мотанки

1.3. Історична довідка. Народна лялька відома з незапам’ятних часів і своїми витоками сягає доби Трипільської цивілізації.. Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей і бід. Ляльку часто використовували у ритуалах. При виготовленні ритуальної ляльки в неї вплітали все те, від чого людина хотіла позбутися (біди, хвороби), і спалювали на вогнищі, або топили у воді. До кінця 19 в. витоки обряду остаточно втратилися і забулися, а ляльки залишилися.

У всіх слов'янських народів, було велике різноманіття саморобних ляльок. Традиції виготовлення ляльок на території, де проживали слов'янські народи існували аж до середини  20 століття.  За призначенням слов’янські ляльки діляться на обрядові, оберегові, ігрові, авторські художні ляльки та сувенірні промислові ляльки.

• Обрядові :Масляна, Купавка, Коляда, Покосниця, Нерозлучники, Зольна, Куватка, Пеленашка, Весільна, Круп’яничка, Вербниця, Пасхальна голубка., Веснянки
• Оберегові: Куватка, Лихоманки, Травниця, Безсонниця, Берегиня, Вузлова , Десятиручка
• Ігрові:Зайчик на пальчик, Вузлова, Куватка, Пеленашка.
• Авторські художні ляльки  відображають особливості індивідуального відношення автора до навколишнього світу стан його душі- це коли лялька стає предметом мистецт

Українська лялька-мотанка відрізняється від інших слов'янських ляльок тим, що у неї на обличчі  намотаний хрест- знак сонця, лялька з таким обличчям несе в собі сонячну світлу енергетику.

  В Україні народну ляльку робили з доступного дешевого матеріалу: соломи, трави, тканини, шматочків старого одягу, ниток,гілок дерев, глини, дерева, очерету тощо, і без будь-яких інструментів. Спосіб простий – змотування, перекручування й перев'язування тканини. Відповідно ляльки бувають вузлові та мотані.
  Вузлові ляльки виготовляють шляхом намотування та прив'язування тканини без застосування голки. Голка з ниткою в окремих випадках застосовується при пошитті головного убору та оздобленні вбрання ляльки. Лялька-мотанка  робиться без вузлів, хоча принципової різниці між цими способами  немає. Інший різновид ляльок: лялька-мотанка  одягнена в спеціально пошите і оздоблене  вбрання.

  В Україні вирізнялися три основні типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, дівчина-наречена.
При народженні дитини  виготовляли ляльку-немовля в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну і здоров'я.
Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. Всередину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

Люди завжди вірили в те, що речі, виготовлені власними руками, можуть уберегти від багатьох неприємностей. Вважається, що найсильніший оберіг - це річ, яку зробили для вас кровні родичі. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити ляльку-оберіг, і до цього ставилися так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника. Збереглися відомості про те, що у 19-му столітті дівчаток з трирічного віку долучали до цього мистецтва, вони майстрували ляльок нібито для своїх майбутніх дітей. А перед заміжжям дочки мати власноруч виготовляла і дарувала нареченій ляльку-мотанку, як символ жіночої мудрості.

 За традицією, лялька-мотанка повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник і запаску (фартушок). Усі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній, – намисто уособлює достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка, що символізує зв'язок з небом.

Зроблена з любов’ю, лялька розвиває кмітливість, фантазію, духовний світ дитини, дає перші професійні навички, пробуджує відчуття рідного коріння.

1.4. Вироби-аналоги та їх аналіз.

   2 етап.

2.1. Ескіз задуманого виробу.

3.Технологічний етап

3.1. Послідовність виготовлення ляльки -мотанки.

Українська лялька в основі голови має скручену по спіралі смужку тканини. Спіраль – це один з найдревніших символів вічності і безконечності буття, символ родючості й нового народження у всіх народів Землі. Інша  риса мотанки – хрест на обличчі ляльки. Хрест в даному випадку є оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). Вузлова лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе вдачу та щастя.

3.2.Виготовлення голови і тіла ляльки.

З.3.Виготовлення одягу для ляльки .

3.3.1Вишивання сорочечки і фартушка.Пошиття сорочечки.

 Інструменти, матеріали, обладнання для виготовлення одягу для ляльки.

1) Матеріали для сорочечки і фартушка: спеціальна тканина  , нитки  для вишивання двох кольорів,

нитки мають бути міцними, рівними, не линя­ти під час прання; товщина нитки повинна бути такою, щоб стіб­ки повністю закривали тканину під час виши­вання «косим хрестиком».

2) Інструменти й обладнання: спеціальна голка з великим вушком, ножиці, п’яльця, креслярські інструменти (лінійка, олівець),сантиметрова стрічка;схема для вишивання, праска, прасувальна дошка.

3) Техніки вишивання: «косий хрестик»; 

2.Підготовка матеріалів до роботи:

1) декатирування тканини для вишивання (ба­вовняну тканину перед вишиванням замочити в гарячій воді, а потім у холодній на 5 хв для максимальної усадки);

2) перевірити нитки на стійкість фарбування.

3 Креслення виробу. Розміщення вишивки.. 

  3.3.2 Виготовлення намиста.

В нашому краї традиційним було місцеве виготовлення бісерних прикрас, які різнилися технікою плетіння, фор­мою, малюнком, колоритом і назвами: гердани, згардочки, цятки, басаман тощо. Можна виготовити намисто в староруському стилі, як на рисунку.

3.3.3 Виготовлення віночка .

 Вінок в українців - це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір'я тощо, є декоративним елементом дівочого національного костюма.

3.3.4.Виготовлення плахти.

 Плахта – жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ (переважно вовняної картатої тканини), є дуже давнім видом поясного одягу. Покрій – 2 прямокутники зшиваються довгими боками до середини. Малюнок – клітинка, заповнена додатковими геометричного типу фігурами (ромбами, колами, багатокутниками).

Висновки. Під час виконання проекту ми ознайомились з народною лялькою і у нас   виник інтерес і бажання навчитися мистецтву виготовлення ляльок. Ми ознайомилися з  історією виникнення традиційних народних ляльок; вивчили класифікацію  ганчіркових ляльок  і ознайомились з матеріалами, що використовуються для їх виготовлення; навчилися виконувати основні технологічні прийоми, які застосовуються для виготовлення ляльок-мотанок; самостійно виготовили вивчені в програмі види ляльок; навчилися створювати, користуючись отриманими знаннями, авторські ляльки; засвоїли дбайливе і шанобливе ставлення до ляльки як до об'єкта національної історії та культури. Відтворюючи жіночі костюми у ляльках-мотанках, ми намагалися відобразити їх різноманітність та особливості відповідно до етно-культурних регіонів нашої області. Результатом нашого проекту стали авторські, унікальні, ексклюзивні ляльки -сувеніри, виготовлені  в єдиному екземплярі.

Мастер-клас "Лялька-мотанка" (відео-урок)

Творчий проект:

 «Писанка»    

(6 клас)

 Організаційно-підготовчий етап. Визначення завдань з виконання проекту Проект передбачає ознайомлення учнів з одним із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва – яскравою народною творчістю – писанкарством. Різноманітність художніх традицій у цьому виді народного мистецтва – надзвичайна, що дає унікальний матеріал для вивчення української національної орнаментики. Учні ознайомлюються з різними видами технік писанкарства (крашанка, крапанка, писанка з малюнками-символами). Ознайомлення із символами в писанкарстві дасть можливість учням виконати оригінальну проектну роботу, використовуючи різні або улюблену техніки

Проект складається з чотирьох частин:

В першій частині учні знайомляться з мистецтвом писанкарства з орнаментами та символами; розвивають просторове мислення, естетичний смак, творчу уяву; виховують бажання продовжувати і розвивати традиції українського народу.

У другій частині учні конструюють та створюють власні вироби, користуючись можливістю проявлення якнайширшої ініціативи.

Третя частина проекту - це технологічний етап. Учні виконують поетапну роботу виготовлення писанки, дотримується правил пожежної безпеки, безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог.

Четверта частина проекту виставкова. Учні готують свої вироби до демонстрації, готують до них пояснення та рекламу, оформляють виставкову експозицію та проводять виставку. Підготовка експозиції дозволяє учням виставити на демонстрацію раніше виготовлені вироби. Під час проведення виставки підводяться підсумки виконання проекту.

Навчальні цілі та очікувані результати навчання Розширити уявлення про історію, культуру, традиції українського народу; формувати уміння планувати і організовувати проектну діяльність відповідно до поставлених цілей; формувати навички мислення високого рівня; вивчити види і технології писанкарства; навчитись виготовляти писанку; розвивати інформаційну та соціально-культурну компетентності. В ході роботи над проектом у учнів будуть сформовані: Технологічна компетентність  вміння планувати етапи своєї діяльності;  вміння продумувати способи дій і знаходити нові способи вирішення проблеми;  вміння розуміти інструкцію і алгоритм діяльності;  вміння доводити почату справу до кінця;  уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;  вміння приймати рішення і застосовувати знання в тих чи інших життєвих ситуаціях;  вміння використовувати способи перетворення: відтворення, аналогія, передбачення;  вміння презентувати свій виріб;  вміння організувати своє робоче місце. Інформаційна компетентність • вміння орієнтуватися в джерелах інформації; • вміння одержувати інформацію, використовуючи різні джерела; • вміння робити висновки з отриманої інформації; • вміння оцінювати необхідність тієї чи іншої інформації для своєї діяльності; • вміння ставити запитання. Соціально-комунікативна компетентність • вміння взаємодіяти в системах «дитина-дитина», «дитина-дорослий»; • вміння співвідносити свої цілі з інтересами інших людей; • вміння продуктивно взаємодіяти з членами групи, вирішуючи загальну задачу; • вміння з повагою ставитися до цінностей (етнічним, особистісним, професійним) інших людей; • вміння отримувати необхідну інформацію в спілкуванні; • вміння вислухати іншого і прийти до спільного рішення; • вміння вести діалог з дорослими й однолітками; • уміння відстоювати свою точку зору в спілкуванні; • вміння приймати допомогу; • вміння адекватно реагувати в конфліктних ситуаціях.

2. Історична довідка Маленька писанка стала уособленням душі, думок, творчого таланту, художнього бачення навколишнього світу українського народу. «Писанка – це світло сонця і світ душі, подих неба і дух землі, це геній нашого народу. З неї, як із невибутнього яйця-райця, безкінечно струмує творча сила митців з народу», - зазначив етнограф Вадим Мицик. Пташине яйце для людини завжди символізувало життя. Традиція дарувати писанки – існував на тренах сьогодення Європи з XVI століття. Виготовлення майстерно прикрашених писанок було і традицією, і старовинним ремеслом у слов’ян. Просту писанку дарував своїй подрузі звичайний ремісник чи селянин, майстерно зроблена ювелірна прикраса – великоднє яйце, виготовлене Карлом Феберже – дарувалася російським імператором своїй дружині. Ідея писанки поширювалася у різних кінцях земної кулі й у різні епохи її розвитку. Писанкарство як вид народного мистецтва набуло особливого розвитку в Україні, де кожен регіон має свої, властиві тільки йому зразки писанкового розпису. В усіх регіонах України зустрічаємо відтворену в мініатюрній писанці розмаїтість життя, специфічний сюжетний стиль і своєрідність. Палітра символів відображає регіональні особливості районів, досить віддалених один від одного. Українське сьогодення характерне зверненням людини до народних традицій в декоративно-ужитковому мистецтві. Причому, наряду з опануванням традиційних технологій виготовлення виробів, відзначається креативне ставлення до процесу творчості: з’являються нові композиційні рішення, використовуються, наряду з традиційними, сучасні матеріали та сучасні технології їх обробки.

II. Конструкторський етап Вибір конструкційних матеріалів.

Добір інструментів, обладнання, пристосувань Технологічний процес українського писанкарства передбачає врахування таких моментів: забезпечення учнів відповідними матеріалами та інструментами; обладнання робочого місця; унаочнення та алгоритмізація процесу.

Для виконання писанки необхідні такі інструменти матеріали: - анілінові барвники різних кольорів; - оцет для додавання у фарбу для яскравості кольору; - ємності для барвників; - сірники - віск (добре очищений від меду, світлого кольору); - клейонка; - видуте куряче яйце; - лотки для яєць; - свічник із парафіновою свічкою; - серветки та ганчірки; - простий олівець для виконання ескізів; - писачок - спеціально виготовлений інструмент для нанесення воску на поверхню яйця. Він складається з дерев'яної ручки, до якої прикріплено жестяну лієчку з невеличким отвором; - ложки, за допомогою яких ми занурюємо яйце у фарбу.

Обладнання: дошка, парти та стільці; два окремих столи для роботи з писанками (1 - для фарб, 2 - для лотків, свічника)

Художнє проектування (ескізний малюнок)

Беремо приготовлене видуте яйце, олівець, сідаємо за парту і переносимо олівцем малюнок на поверхню яйця. На яйці не обов'язково малювати весь орнамент, достатньо розділити яйце на основні лінії і розмістити розташування орнаментів. Нанесення малюнку на яйце. • Розділяємо яйце на основні лінії: • Вздовж форми яйця від одного просвердленого отвору до другого провести замкнену лінію. • Так само провести другу лінію, тільки з іншого боку, щоб поділити першу лінію навхрест у місцях отворів (на "меридіани"). • Наносимо лінію поділу писанки навпіл, поперек (на "паралель"). Наносимо орнамент

Мастер-клас"Писанка" (відео-урок)